Ми прагнемо познайомити вас з Василем Стусом не як з поетом, перекладачем, дисидентом, культурним, політичним і громадським діячем, який був несправедливо засуджений, провів роки ув’язнень, зазнав принижень та катувань.. Ми хочемо розкрити його, як люблячого батька, ніжного чоловіка і поета, що перш за все вчить нас людяності та гідності!
“Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте» – таку планку підіймає перед нами Стус.
Ми поговоримо з автором напряму, так нібито ми опинилися з вами на кухні за дуже близькою розмовою із другом. Ця вистава про людяність у надлюдських умовах, про чесність, перемогу над страхом, про свободу і тотальність.
Як тримався Стус та чим рятував власну душу? Що в ньому виховало людську гідність?
«Усе, що ми зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, а небо — голубіше, а сонце — ясніше», – так вчить він сина.
Багато говорив про музику, про вічного Баха, Бетговена, Шопена, і ніколи не забуваючи про народну пісню, він все життя повертався до співів матері, як до першої, живої зустрічі з красою.
У композиції вистави використовуються листи до рідних, вірші, переклади Рільке, Кіплінга, Лорки, а також твори класичних композиторів, що їх так любив Василь Стус.
Вік 12+
Тривалість вистави 1 година 30 хвилин
Виконується українською мовою.
Режисер: Лєна Лазовіч
Квитки за посиланням https://cutt.ly/iKHMBEh
