Пісня Орфея. Листи, вірші, переклади Василя Стуса

Ми прагнемо познайомити вас з Василем Стусом не як з поетом, перекладачем, дисидентом, культурним, політичним і громадським діячем, який був несправедливо засуджений, провів роки ув’язнень, зазнав принижень та катувань.. Ми хочемо розкрити його, як люблячого батька, ніжного чоловіка і поета,  що перш за все вчить нас людяності та гідності!

“Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте» – таку планку підіймає перед нами Стус.

Ми поговоримо з автором напряму, так нібито ми опинилися з вами на кухні за дуже близькою розмовою із другом. Ця вистава про людяність у надлюдських умовах, про чесність, перемогу над страхом, про свободу і тотальність.

Як тримався Стус та чим рятував власну душу? Що в ньому виховало людську гідність?

«Усе, що ми зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, а небо — голубіше, а сонце — ясніше», –  так вчить він сина.

Багато говорив про музику, про вічного Баха, Бетговена, Шопена, і ніколи не забуваючи про народну пісню, він все життя повертався до співів матері, як до першої, живої зустрічі з красою.

 

У композиції вистави використовуються листи до рідних, вірші, переклади Рільке, Кіплінга, Лорки, а також твори класичних композиторів, що їх так любив Василь Стус.

Вік 12+

Тривалість вистави 1 година 30 хвилин

Виконується українською мовою.

 

Режисер: Лєна Лазовіч

Квитки за посиланням https://cutt.ly/iKHMBEh

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *