Журналіст та екс б’юті-редактор Harper’s Bazaar, Олена Сагун з чоловіком Василем розповіли про свої ювелірні переваги, пропозицію руки і серця, а також про те, як все змінилося з народженням дочки.
Приєднуйтесь до читання.
Про пропозицію і обручки
Чоловік зробив мені пропозицію в чергову річницю нашого першого побачення – так, у нас є таке сімейне свято. Ми на той момент жили разом, але я була занурена в робочі проблеми і зовсім не помічала, що Вася щось замишляє і готується зробити такий важливий крок. Пропозиція була “на словах”, без обручки. Вася зізнався, що не наважився обирати її сам – боявся не вгадати з моїми уподобаннями. Тому, після мого “Так” ми вирушили за обручками разом. Обручки ми теж обирали разом. Вірніше, ця місія була покладена на мене. Я завітала в кілька торгових центрів – вибирала ті локації, де є великі ювелірні відділи з різними брендами, це дозволило заощадити час. Потім ми з Васею приїхали в один з цих центрів і зробили фінальний вибір. Зупинилися на широких кільцях з жовтого золота з тонкою родованою вставкою.
Про ювелірні переваги
Приблизно до 25 років я абсолютно не сприймала жовте золото. Вважала, що воно мені не личить. Але одного разу, прогулюючись у величезному торговому центрі за кордоном, я піддалася на вмовляння консультанта ювелірного відділу та приміряла великі золоті сережки. Це сталося під час відпустки біля моря, я була злегка засмаглою. Дивлячись у дзеркало, я оцінила, як красиво жовтий метал поєднується із засмагою. І найголовніше – я усвідомила, як благородно золото виглядає на мені. З того часу із задоволенням ношу золоті прикраси. Але від срібла я теж не відмовилася. Дуже часто можу поєднувати жовті і білі метали в одному образі.
Про те, як змінилися ювелірні уподобання після народження дочки
У листопаді 2020 роки я стала мамою. Раніше я не уявляла свого життя без каблучок різної товщини, форми і діаметра. Зараз ношу тільки каблучки і час від часу одягаю пару тонких гладких. А ось улюблені геометричні каблучки з незграбними краями я носити не наважуюся – хвилююся, що вони можуть якось пошкодити ніжну дитячу шкіру. Також я перестала вдягати сережки-кільця і взагалі будь-які довгі або великі сережки. Це вже з міркувань моєї власної безпеки – якщо дочка Катя їх різко схопить і потягне, я ризикую залишитися без мочок вух. Проте я стала часто надягати підвіски та кольє. Все, що висить на моїй шиї, привертає увагу Каті – вона з цікавістю це розглядає, перебирає своїми маленькими пальчиками. Цікавий факт – любов до прикрас на шию у мене “загострилася” в період вагітності. Не виключено, що Катя вже тоді “підказувала”, який тип прикрас їй подобається найбільше. Ах так, ще її приваблюють всілякі браслети. Їх я теж ношу, хоч і нечасто – відвикла за час карантину.
Про сімейні традиції, пов’язаних з прикрасами
Знаю чимало сімей, в яких на пам’ятні дати (наприклад, на повноліття, випускний, весілля і т.п.) рідні обов’язково дарують ювелірні прикраси. У моїй родині таких традицій не було. Не можу сказати, що я через це якось страждала. Але зараз задумалася, чому б подібні традиції не створити? Наближається осінь, а з нею – чергова річниця того самого першого побачення. А потім – перший день народження дочки. По-моєму – ідеальний час для якогось пам’ятного подарунка, який покладе початок традиції. Нехай це буде, наприклад, підвіска – вона сподобається і мені, і Каті.
